ЖИТТЄВА СТРАТЕГІЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ - перший досить повний виклад теорії розвитку творчої особистості (ТРТО), призначений для широкого кола читачів.

Окремі питання, що нині входять до сфери вивчення ТРТО, епізодично розглядалися на семінарах за методикою винахідництва ще наприкінці 50-х років. Щоб перейти до теорії, потрібно було виробити концепцію становлення та розвитку інноватора. Така концепція могла виникнути лише внаслідок аналізу сотень творчих біографій. На збір необхідного інформаційного фонду та виявлення закономірностей пішли довгі роки, лише у 1985 році склалося ядро теорії - життєва стратегія творчої особистості (ЖСТО). Було знайдено форму ("ділова гра", "шахова партія"), що дозволяє компактно і наочно відображати "ходи" людини у її боротьбі із зовнішніми та внутрішніми обставинами. Наступна модифікація життєвої стратегії (1986 рік) використовувалася вже у багатьох школах ТРВЗ. І все-ж ще рано було говорити про появу нової теорії: не вистачало того, що відокремлює прототеорію від теорії - інструментальності, практичної працездатності. Цей рубіж досягнуто лише з появою справжньої, третьої версії ЖСТО (1988). Довелося не тільки розширити інформаційний фонд, а й заново проаналізувати сорокарічний історію створення і розвитку ТРВЗ, історію, насичену гострою боротьбою і добре - до найтонших деталей - "зсередини", що переглядається.

Це видання складається із трьох книг. Перша з них - "Вибір долі" - є введенням у проблему. Вона написана максимально просто та доступна для розуміння навіть школярам старших класів. Друга книга – "Гра" – призначена для більш підготовлених читачів. Написана у формі ділової гри, вона потребує вдумливого прочитання та серйозного аналізу. Рекомендується опрацьовувати кожен хід, використовуючи додатковий матеріал зі зведеної картотеки, прочитаних книг, газетних та журнальних публікацій, а також досвід колег та знайомих. Третя книга - "Робота" - за задумом авторів має допомогти закріпити засвоєний матеріал та виробити ідеальну творчу стратегію для себе ЖСТО, як уже зазначалося, існує з 1985 року. Весь цей час йшло її випробування на семінарах. Багато нововведень, внесених до книги, викликані пошуками відповідей на запитання слухачів семінарів. Допомога у складанні життєвої стратегії надали також викладачі та розробники ТРВЗ, надсилаючи приклади, проекти доповнень до ходів, питання. Всім їм ми приносимо свою подяку.

Г. Альтшуллер, І. Верткін.

КНИГА ПЕРША. ВИБІР ДОЛІ.

Розділ перший. Вибір цілі.

Наші уявлення про творчу особистість зводяться, як правило, до двох протилежних стереотипів. Перший - стовідсотково щасливий: туманний погляд у північному світлі настільної лампи, раптове осяяння, швидке визнання, успіх, зустрічі з цікавими людьми, дружба з великими, міжнародні конгреси, нагороди, подорожі, автографи, чудернацтва… Другий стереотип цілком трагічний: - це постійне безгрошшя, вимушені поневіряння, безперервна боротьба за визнання, зустрічі здебільшого з опонентами...

Не варто сперечатися, яка з цих двох думок вірна: кожна з них грунтується на реальних, життєвих прикладах. Вірні обидві. Уявіть, що ви попросили розповісти про своє життя професійного спортсмена, марафонця або боксера, наприклад. "Так, спорт - це цікаві поїздки, різні країни, оплески вболівальників, олімпіади, інтерв'ю, золоті медалі... - відповість він, - але спорт - це і щоденні тренування до сьомого поту, "залізна" дієта і жорсткий розпорядок дня. Важка праця що поступово перетворює людину на живий механізм, на вузькоспеціалізованого робота, навантаження, травми…"

Інноваційна робота – це марафон. Іноді довжиною у життя. Щасливим є той, хто розірвав фінішну стрічку, хто повністю пройшов цикл "відкриття - впровадження - лаври". А якщо життя забракло, щоб "добігти" до кінця? Якими якостями треба мати перемогу? Як вибрати правильний напрямок пошуку? Адже перед "стаєром" у інноваційній діяльності розстеляється багато доріг.

Як вибрати ту, можливо, єдину, що призведе до перемоги?

Інноваційна творчість ставить багато запитань. Давайте розумітися.

Поняття "творчість" дуже широке і тому невизначене. Праця артиста та винахідника, поета, робітника, детектива і навіть хитрощі злочинця — вся ця творчість. Тільки творчість різна. Вирішення завдань теж називають творчістю. Точніше, пошук рішення, його процес. Але якщо шлях до відповіді чітко обговорено, якщо він змальований конкретними правилами та примітками, якщо згорнути на цьому шляху нікуди, якщо задано жорстку програму дій — це не інноваційна творчість. Творчий шлях до вирішення сповнений несподіванок та невизначеностей.

Різні види інноваційної творчості.

Світ інновацій напрочуд різноманітний, і класифікувати його можна за різними параметрами. Нас цікавить головна ознака – новизна. А конкретніше, новизна постановки завдань та новизна їх вирішення.

До найпростішої інновації можна віднести застосування відомого рішення до певної проблеми. Припустимо, треба створити механізм підняття вантажів. Стара проблема, відомо, і її старе рішення: використовувати підйомний кран. Але крани бувають різні. Новизна творчої праці зводиться тут до створення конкретної конструкції підйомного крана певної схеми та заданої вантажопідйомності. Ця інновація першого типу — найбільш благополучна, бо вона відповідає потребам сьогодення, дає вирішення сьогоднішніх завдань. На ці рішення з нетерпінням чекають на виробництві, а тому порівняно швидко йде і їх впровадження.

Інновація першого типу є і в науці, і в мистецтві, та й у всіх інших сферах діяльності. Основна риса її в тому, що вона не руйнує звичних поглядів і традиційного ставлення до навколишнього світу, не виходить за межі загальноприйнятих методів. Саме така інновація сформувала та продовжує підтримувати суспільне уявлення про престижність інноваційної праці. У більшості випадків ця творчість дійсно престижна і дійсно дає надійне місце в житті. В основному вона безконфліктна і не викликає тертя між інноватором і суспільством. Суспільство саме ставить інноватору завдання і саме забезпечує використання їх рішень у необхідних суспільству масштабах.

До інновацій першого типу людину готують — система шкіл, коледжів, вишів безпосередньо покликана до цього. інновацію першого типу вітають та цінують — працює налагоджена система морального та матеріального стимулювання. Продукти такої творчої діяльності, що легко впроваджуються: вони зрозумілі, звичні, не вимагають докорінної перебудови діяльності суспільства, надзвичайно рентабельні — відразу ж починають приносити значний прибуток. І все ж таки навіть така інновація часом зустрічає на своєму шляху сильний опір. Ставши трохи масштабнішою, трохи ширшою за "дозволене і зрозуміле", така інновація наштовхується на стіну нерозуміння, неприйняття.

Чому? Та тому, що всякі інновації — це завжди клопіт, ризик, занепокоєння, які приносять нові занепокоєння. Все це не підходить для людей, які шукають у роботі лише комфортні умови існування, не бажають експериментувати і тому уникають, гальмують усілякі нововведення. Якщо такі люди займають відповідальні посади або володіють ресурсами, якщо від них певною мірою залежить "дозволити" або "не дозволити", “сприяти” або “не сприяти” і за життєвою своєю концепцією вони обирають другий, більш спокійний шлях, то тут і виникає боротьба. Боротьба між інноватором та консерватором.