Я народився і виріс у Львові. Моє юнацтво припало на буремні 1982-1985 роки. До 1988 року (на мою думку) існував підлітковий бандитизм.
Підлітковий бандитизм - це окреме явище, що існувало паралельно з традиційним дорослим бандитизмом. Притаманне підліткам у віці 11-16 років. Переважно хлопцям.
Тусовки. Стінка на стінку. Культ бандитизму. Розборки. Стрєлкі. Зародження того що ближе до кінця 80-хх переросте в “ліхіє дев’яності” - бандитизму по-дорослому. Початком бандитизму по-дорослому я вважаю вихід пісні Володимира Асмолова 1988 року “Мы бывшие спортсмены, а ныне - рэкетмены!”
В моєму юнацтві - середні класи школи - було 2 моделі колективної взаємодії:
Я хотів бути як перші, але не щоб бандитські принципи: “щемити”, принижувати, буллити, травити інших. Щоб не було драк, вбивств, рекету, стінка на стінку.
Щоб була велика тусовка, активне спілкування, спільні інтереси, новизна, сила об’єднання, win-win.
Я хотів щоб був третій варіант: неагресори, нежертви, об’єднані, тусовка правильних і неправильних разом.
1) бандит-тусовка-агресор-команда-правильний 2) неправильні-одинаки-жертви 3) велика тусовка, активне спілкування, спільні інтереси, новизна, сила об’єднання, win-win,
драки,вбивства,рекет,стінка на стінку, неагресори, нежертви, об’єднані, тусовка правильних і неправильних разом.
Третього варіанту не було. Принаймні у Львові у 1983 році в хлопчачому середовищі середньокласників я такого не бачив.
(Мабуть) результатом нереалізованого пошуку тусовки з небандитськими гаслами і стала моя нав’язлива ідея створювати такі середовища/хаби/команди. І хочу сказати що на цьому шляху я досягнув великих результатів. Ех, тоді б в юнацтві таке...
Ось це було до юнацтва. В дитинстві:
А це вже в дорослому житті:
