Сказати що наставники важливі - це нічого не сказати. Особисто для мене присутність наставників в перші місяці та роки перебування в креативній галузі України була ключовим фактором.

Чому?

Інтернету не було. Був 1994 рік.

Друзі і знайомі були не “в темі” fashion теми)

В Політехніці (яку я закінчував) такому не вчили. Не вчили як будувати робочі відносини. Як вкладати душу в роботу. Як працювати не на процес, а на результат..

...виникало тисячу питань... сотні і тисячі питань, на які мало хто готовий був дати відповідь.

Мало хто, але такі люди завжди є!

Це наставники.

У наставників має бути 2 крітерія.

1. Давно в галузі. Або недовго, але шалена обізнаність в галузі.
2. Готовність і вміння ділитись знаннями/досвідом з початківцями.

Мені повезло. Я спеціально не шукав наставників. Все відбулось природньо і органічно завдяки моїй шаленій самомотивованості. Мабуть я сам їх “примагнітив”)

Мої перші наставники (за хронологією):

1. Володимир Фурик

2. Олеся Савенко

3. Тамара Олександрівна